Люди на чёрно-белых немых кадрах ходят, забавно подпрыгивая и жестикулируя. Причина этого добавочного комизма – аппаратная: плёнки, которые запечатлевали видимое со скоростью 16 кадров в секунду, проецировались на экран с иной скоростью – «правдивой» годаровской, 24 кадра в секунду. 24 fps. Frames per second. Переход от «правды» к «правде» отмечен лёгким комическим оттенком.
Сейчас, когда видишь кадры падающей ракеты, отмечаешь её рваное, скачкообразное движение, словно бы реальность и придуманное человеком оружие существовали с разными скоростями: жизнь движется гладко, 50 frames per second, а смерть запечатлевается с пониженным значением. Заявлять о правде, измеряемой кадрами, пролетающими в одну секунду, не смог бы и покойный Жан-Люк Годар.
Монтажная склейка.
В тексте такое словосочетание – монтажная склейка – выглядит нелепо и смехотворно. В кино склейка просто происходит. Если не декларировать её в тексте, то невнимательный читатель может подумать, что текст нецельный, фрагментарный. А читатель толерантный подумает про себя: «Что ж, Ролан Барт умер, всё дозволено».
Монтажная склейка.
В своём последнем видео Жан-Люк Годар раскуривает сигару и исчезает за дымовой завесой эвтаназии. Раз уж мы не выбирали наше рождение, то дозволено ли нам хотя бы выбрать нашу смерть?
Монтажная склейка.
При первом просмотре фильма «4:44. Последний день на Земле» Абеля Феррары, меня поразил безымянный человек, который в преддверии конца света прыгает с балкона. Словно бы он не мог дождаться смерти. Тогда, в 2011 году, я назвал его глупцом. Теперь, после февраля 2022 года, я думаю иначе.
Монтажная склейка.
Сыгранный Максом фон Зюдовым Йонас Персон, рыбак из бергмановского «Причастия», разносит себе голову из ружья. Йонаса Персона убила монтажная склейка. Не в фильме, в тексте. Йонас прочитал в газете про китайцев, о том, что у них там повальный голод и им нечего терять. В газете также было написано, что создание китайской атомной бомбы – всего лишь вопрос времени. Два предложения, одна монтажная склейка, один выстрел.
Монтажная склейка.
Риветт, обсуждая монтаж, объясняет, куда исчезла дрейеровская Гертруда – она ушла в монтажную склейку.
Монтажная склейка.
Когда смерть обгоняет Историю с большой буквы, тогда самоубийство становится мерилом отношения к миру.
Монтажная склейка.
Джордж Сандерс затосковал до смерти.
Монтажная склейка.
Габриель Витткоп ненавидела Рождество.
Монтажная склейка.
Жиль Делёз устал быть прикованным к кислородному баллону, как цепной пёс.
Монтажная склейка.
Жан-Люку Годару, наверное, надоел этот прекрасный глупый мир.
Монтажная склейка.
Каждый решает сам. Это решение принимается на территории молчания. Решение, граничащее со смертью, нельзя ни обсуждать, ни осуждать.
Монтажная склейка.
Стучите громче, словно вы хотите разбудить мертвеца.
Сценарий – Алексей Тютькин
Видеоэссе – Максим Селезнёв
Люди на чорно-білих німих кадрах ходять, кумедно підстрибуючи та жестикулюючи. Причина цього додаткового комізму – апаратна: плівки, які фільмували видиме зі швидкістю 16 кадрів в секунду, проєктувалися на екран з іншою швидкістю – «правдивою» годарівською, 24 кадри в секунду. 24 fps. Frames per second. Перехід від «правди» до «правди» відзначений легким комічним відтінком.
Зараз, коли бачиш кадри ракети, що падає, відзначаєш її рваний, стрибкоподібний рух, ніби реальність і придумана людиною зброя існували з різними швидкостями: життя рухається гладко, 50 frames per second, а смерть фільмується зі зниженим значенням. Заявляти про правду, яка вимірюється кадрами, що пролітають в одну секунду, не зміг би і покійний Жан-Люк Годар.
Монтажна склейка.
У тексті таке словосполучення – монтажна склейка – виглядає безглуздо та смішно. В кіно склейка просто відбувається. Якщо не декларувати її в тексті, неуважний читач може подумати, що текст нецільний, фрагментарний. А толерантний читач подумає про себе: «Що ж, Ролан Барт помер, все дозволено».
Монтажна склейка.
У своєму останньому відео Жан-Люк Годар розкурює сигару та зникає за димовою завісою евтаназії. Якщо ми не обирали наше народження, то чи дозволено нам хоча б вибрати нашу смерть?
Монтажна склейка.
Під час першого перегляду фільму «4:44. Останній день на Землі» Абеля Феррари мене вразила безіменна людина, яка напередодні кінця світу стрибає з балкона. Наче він не міг дочекатися смерті. Тоді, в 2011 році, я назвав його дурнем. Тепер, після лютого 2022 року, я думаю інакше.
Монтажна склейка.
Зіграний Максом фон Зюдовим Йонас Персон, рибалка з бергманівського «Причастя», розносить собі голову з рушниці. Йонаса Персона вбила монтажна склейка. Не у фільмі, у тексті. Йонас прочитав в газеті про китайців, про те, що у них там повальний голод і їм нема чого втрачати. У газеті також було написано, що створення китайської атомної бомби – лише питання часу. Два речення, одна монтажна склейка, один постріл.
Монтажна склейка.
Ріветт, обговорюючи монтаж, пояснює, куди поділася дрейєрівська Гертруда – вона пішла в монтажну склейку.
Монтажна склейка.
Коли смерть обганяє Історію з великої літери, тоді самогубство стає мірилом ставлення до світу.
Монтажна склейка.
Джордж Сандерс засумував до смерті.
Монтажна склейка.
Габріель Вітткоп ненавиділа Різдво.
Монтажна склейка.
Жиль Дельоз втомився бути прикутим до кисневого балона, як пес до ланцюга.
Монтажна склейка.
Жан-Люку Годару, напевно, набрид цей чудовий дурний світ.
Монтажна склейка.
Кожен вирішує сам. Це рішення ухвалюється на території мовчання. Рішення, що межує зі смертю, не можна ні обговорювати, ні засуджувати.
Монтажна склейка.
Стукайте голосніше, ніби ви хочете розбудити мерця.
Сценарій – Олексій Тютькін
Відеоесе – Максим Селезньов
The people in the black-and-white silent footage are walking, awkwardly jumping and gesticulating. The reason for this surplus comedy is hardware: films that captured the visible at a speed of 16 frames per second were projected onto the screen at a different speed – Godard’s “truthful” speed, 24 frames per second. The transition from “truth” to «truth” is marked by a light comic touch.
Today, when you see footage of a falling missile, you notice its lacerated, spasmodic movement, as if reality and man-made weapons exist at different speeds: life moves smoothly, 50 frames per second, and death is captured with a reduced value. Even Jean-Luc Godard could not have declared the truth, measured by frames flying by in one second.
Cut.
In the text, such a phrase – “cut” – looks ridiculous. In the movies, cut just happens. If you do not declare it in the text, an inattentive reader will think that the text is incomplete, fragmentary. And the tolerant reader will think to himself: “Well, Roland Barthes is dead, everything is permitted.”
Cut.
In his latest video, Jean-Luc Godard lights up a cigar and disappears behind a smoke screen of euthanasia. Since we did not choose our birth, are we allowed to choose at least our death?
Cut.
When I first watched the movie “4:44. Last Day on Earth” by Abel Ferrara, I was struck by a nameless man who, on the eve of the end of the world, jumps from a balcony. As if he couldn’t wait to die. Then, in 2011, I called him a fool. Now, after February 2022, I think otherwise.
Cut.
Jonas Person, the fisherman from Bergman’s “Winter Light” played by Max von Sydow, blows his head off with a gun. Jonas Person was killed by the cut. Not in the film, but in the text. Jonas read in the newspaper about the Chinese, that they have a great famine and they have nothing to lose. The newspaper also said that the creation of the Chinese atomic bomb is only a matter of time. Two sentences, one cut, one shot.
Cut.
Rivette, discussing the montage, explains where Dreyer’s Gertrude disappeared – she went into the cut.
Cut.
When death overtakes History with a capital letter, then suicide becomes the measure of attitude towards the world.
Cut.
George Sanders was bored to death.
Cut.
Gabrielle Wittkop hated Christmas.
Cut.
Gilles Deleuze got tired of being chained to an oxygen tank like a chained dog.
Cut.
Jean-Luc Godard probably got tired of this beautiful stupid world.
Cut.
Everyone decides for himself. The decision is made in the territory of silence. The decision adjoining death cannot be discussed or condemned.
Cut.
Knock loudly as if you had to wake up a dead man.
Перевод – Максим Селезнёв, Максим Карпицкий